Рим недовго відпочивав від жахіть правління імператора Калігули. Вже через одного імператора - прихильника освіченості та науки Клавдія державу знову очолив жорстокий імператор - Нерон, який славився своїми небезпечними примхами. Для римлян однією з найбільш пам'ятних подій його епохи стала велика пожежа, яка в 64-му році нашої ери знищила більшу частину міста.

Ім'я Нерон стало черговим втіленням деспота на троні. Агриппіна привела свого сина до влади в 54-му році. Іноді перші роки його правління навіть називають «золотим століттям» династії Юліїв-Клавдіїв. Та насправді варто говорити лише про чергову відлигу перед настанням традиційно суворих для цих імператорів часів. Під час правління на імператора мали неабиякий вплив три осіби: жорстока, та схильна до інтриг матір, преторіанець Бурр та давній наставник, філософ-стоїк Сенека. Сенека і Бурр були поміркованими політиками республіканського спрямування. Вони намагалися зблизити позиції імператора і сенату, направити Нерона на шлях благочестивих і розумних діянь. При цьому їм доводилося боротися з Агриппіною, яка й сама бажала влади в державі, і спочатку дійсно мала неабиякий вплив (Нерону під час перевороту ще не було й 17 років) на рішення будь-яких державних питань, і в засобах їх втілення була нерозбірлива. Однак мати поступово втрачала вплив на Нерона. Зрештою йому вдалося відселити її з імператорського палацу, відсторонити від управління фінансами її коханця і перехопити управління державними справами.

У перші роки правління Нерона було зроблено декілька кроків по розділенню управління державним майном і особистим майном імператора, подальшому реформуванню податкової системи (зокрема зниження податкового тиску на провінції), судового провадження. Деякий час Рим міг відпочити від політичних репресій. Постраждав лише Британік, зведений брат Нерона. Він був очевидним претендентом на престол, який до того ж не досить чесно його й не отримав. Нерон оголосив про чіткий поділ функцій сенату і принцепса. Але з кінця 50-х років все, на жаль, повернулося на круги своя. Маючий величезні повноваження імператор, як і його попередники, не зміг втримати своїх бажань і захоплень. Його пристрастю були театр, музика, поезія, видовища, бенкети і різноманітні сексуальні розваги. Все частіше він віддавався цим заняттям. З групою молодих представників «золотої молоді» Нерон шукав пригод на нічних вулицях Рима, відвідував різноманітні розважальні заклади, затівав бійки. Гроші стали йти на організацію боїв, циркових вистав, пиятик із грандіозними виставами, в яких сам Нерон виступав як актор, змагань, в яких він же керував колісницями. Були засновані нові святкові ігри: Нерон і Ювеналії (для молоді). Імператор вліз в борги і змушений був відновлювати систему екстраординарних поборів, справ про образу величі з подальшою конфіскацією і т. д. З часом він став планомірно переслідувати людей, які не підтримували і критикували його дії.

Нерон

У 59 р. н.е. Нерон організував вбивство власної матері. Збулося давнє пророцтво, почуте Агриппіною: «Твій син буде царювати, але вб'є тебе». «Нехай вбиває, аби царював», - нібито так відповіла тоді мати Нерона. Здавалося, що позбавлення від впливу цієї жінки, яка потурала порокам та слабкостям свого самозакоханого сина повинно було зіграти на руку поміркованому оточенню - Бурру, Сенеку та іншим. Але виявилося, що цей злочин лише свідчив про те, що імператор більш не бажає підкорятися впливу «старших». Бурр помер або був убитий в 62 р. Замість нього префектом став безпринципний Софоній Тигеллін, що зосередив у своїх руках значні повноваження. Сенека відсторонився від політики, бачучи, що людина, яка повинна була втілити ідеал мудрого правителя, поступово перетворюється на справжнє чудовисько. Свою першу дружину Октавію Нерон вигнав, а після наказав убити. Його коханкою стала Поппея Сабіна, яку він відібрав у свого друга Отона, відправивши того намісником в далеку Лузітанію (Португалію). Саме Поппея розпалювала ненависть імператора до першої дружини і матері. Втім, її він теж убив, вдаривши ногою в живіт, коли вона була вагітна.

Народ, і особливо знатні кола вже звинувачували Нерона у надмірній кровожерливості, легковажності і небажанні займатися державою. І саме в цей момент його авторитету було завдано чергового удару - в 64 році, в ніч з 18 на 19 липня в Римі почалася велика пожежа, яка тривала 9 днів. 10 з 14 районів міста перетворилися на попіл. Тісно розташовані дерев'яні багатоповерхові будинки на літній спеці спалахували як смолоскипи, пориви вітру перешкоджали рятувальним робітам. Почалися мародерство, заворушення серед рабів, які побачили пряму можливість отримати свободу. Поширилася думка про підпал, оскільки будинки спалахували одночасно в багатьох місцях. Це було найбільше лихо, яке коли-небудь переживав Рим.

Натисніть на зображення для збільшення

У той час, коли пожежа почалася, Нерон перебував в Анціі, звідки і поспішив до Риму і керував там рятувальними роботами та особисто дбав про забезпечення людей, які залишилися без даху над головою. Але, не дивлячись на всю цю допомогу, швидко поширилися чутки, що він сам наказав організувати пожежу, оскільки за однією версією - хотів заглушити сморід, що доноситься до нього в палац, за іншою - хотів звільнити місце під будівництво нового палацу. Говорили, що на місці Риму любитель зовнішніх ефектів хоче побудувати нове місто - Нерополь. До сих пір відома легенда про те, що пожежа була викликана для натхнення імператора і при вигляді палаючого Риму Нерон голосно декламував власну поему «Крах Трої». Інші говорили, що лихо наслали боги в покарання за те, що Нерон збезчестив весталку (богиню домашнього вогнища й родинного життя в Римі. Був і такий сумний факт в його насиченій подіями біографії). Римляни були дуже незадоволені імператором, і це невдоволення могло прийняти відкриті форми.

Імператору потрібно було припинити подібні чутки, і для цього він вирішив «перевести стрілки». Винними в організації пожежі були оголошені члени невеликої «єврейської» секти - християни. Подальша історія з усіма жахливими подробицями описується християнськими авторами, але не тільки ними. Допомогу в затриманні християн державі надавав розлючений натовп. Розрахунок Нерона виявився вірним - римляни вилили всю злість за втрату даху і майна на «чужинців». Християн хапали на вулицях і били до смерті, в'язниці були переповнені. Потім імператор влаштував колосальні циркові ігри, в ході яких «палії» були кинуті на розтерзання собакам і левам. Частину арештованих християн Нерон використовував в якості живих світильників - їх прив'язали до стовпів в імператорських садах і спалили, влаштувавши, таким чином, одну з найжахливіших ілюмінацій в історії людства.

Після пожежі згорілу частину знову було забудовано. Виникли прямі вулиці і вогнестійкі будинки з аркадами. А Нерон, з притаманною йому жагою до розкоші та зухвалості, посеред міста, між Палатином і Есквіліні на звільненій вогнем ділянці в 50га побудував величезний розкішний палац-віллу «Золотий будинок».

Читайте також: "Становлення Римської республіки"

Повернутися до - ІСТОРІЯ,ЛЕГЕНДИ

Повернутися до - ГОЛОВНОЇ

Перейти в ФОРУМ