Привіт всім читачям сайту!
Кілька тижнів тому накрився мій старенький копарско-рибальський фотоапарат! Прикро було не те слово, десять років відслужив вірою і правдою, скільки всього довелося йому познімати, де його тільки не тягав з собою - і в Україні, і за її межами. Зайшовши в інтернет, вирішив ознайомитися з цінами на лінійку свого зламаного дідка-Lumix. Відверто був здивований ціновою політикою і поперся до відділу ремонту з надією реанімувати свою мильницю, після чого послідував довгий тиждень очікування і вердикт майстра - житиме, правда довелося відвалити грошенят, але все ж НЕ тисячі))...

Виходи як і раніше були короткочасні, а їх кількість
бажала кращого, можна порахувати на пальцях однієї рукі. Та все ж таки і в ті нечасті виходи вдалося знайти декілька хороших знахідок, і відповідно сфотографувати їх.
В один з вечірніх виходів, по дуже битому місцю, товаришу все ж щастить, було піднято такий хрест:

Був ще один, по-справжньому повноцінний виїзд, на цілий день. Поїхалі по хуторах великою компанією, так - як фотік був у ремонті, фотографій на жаль немає. Телефон діставати чесно кажучи було лінь, все чекав гідної знахідки для цього, але так і не довелося. Хоча дехто з нашої компанії в той день відзначився, у найстаршого камрада - рубль Миколи 2 (перший його, до речі), а в його онука, наймолодшого в компанії - два орта 1755 року з однієї ямки. Всі ж інші в той день досхочу насолодилися природою, яка там просто чудова: пагорби, струмок, та й на кераміку правильну натрапили.

Прийшов час забрати відремонтований фотоапарат, але на коп все не вдавалося вибратися. І ось сьогодні, перед роботою, з ранку, все ж вдалося поїхати недалеко в лісок на кілька годин. Місце куди поїхав, називається - "а би що"! Так і вийшло, поросший, і дуже дуже засмічений ліс, море пробок та консервних банок, снігу теж підмело за останні дні чимало. Через годину безрезультатного ходіння товариш почав "обзивати" все на світі і благати мене переїхати в якесь інше місце, а краще на старе бите місце по КР...

Ходимо, блукаємо, жодної монети, лише пробка, пробка, банка, суцільний непотріб!
І тут бац - кільце! Чесно, я вже було повірив - золото, навіть приятеля підкликав підняти йому настрій, з надією, що він перестане нити))
Але виявилося що то радянське срібло...

Знов переїхали на інше місце. Почав я ходити без особливого ентузіазму - які можуть бути знахідки в таких заметах??! І на такому місці! Але сміявся я не довго, товариш просто вбив мене своєю наполегливістю і вірою, винагородою яким став отакий класний хрест:

Ось такі скромні виходи і несподівані знахідки.
P.S. Сподіваюся товариш, напарник або просто мій рідний брат, все ж піджене мені цей хрест на Новий рік, ну не захоплюється він ними так як я...))!!!

Всім вдачі і хороших знахідок, якщо не в цьому то в наступному сезоні!

Читайте також: "Перший хрестовий п'ятак"