..."Доброго здоров'я шановні!
Внутрішній  голос підказував, що зарані ще закривати сезон! Та й погода надихала сходити сьогодні на пошуки, ось я й пішов.
Насолоджувався я тільки коли ходив, але як тільки довелося копати перший сигнал я зрозумів, що втомлюся сьогодні швидко - верхній шар землі майже бетон! Тож намагався я ходити там, де грунт більш менш темний, бо в глині взагалі не можливо увіткнути лопату.

Як не дивно, але сигнали були, і було таке відчуття неначе я тут вперше. Іноді після особливо "важких" ямок доводилося відпочивати. Перекурюючи я думав: "Блін, чи то дня больше не буде ...? Навіщо воно мені таке задоволення в промерзшій землі...?! Але після тих невеликих відпочинків з'являлися нові сили,  я вставав і йшов далі.

І ось, такий короткий сигнал як на пачку сигаретну, ну або на мисливську дробинку. Фольга - подумав я...
-Нііі, глина, це я точно довбати не буду!
Подивився в перед, а до машини вже метрів 100 залишилося, хм, так і не стемніло ще, добре, спробую...

Я окреслив квадрат навколо "цілі" і став методично і наполегливо "довбати" лопату з усіх боків!
А в голові знову майнула думка - "воно мені треба"...?
Так потіти заради "незрозумілого" шматочка свинцю, швидше за все.
Вже думав кинути, але ні, раз почав, треба закінчити
Лопата влізла на пів штика і я потихеньку "відвалив" замерзлу "шапку".
І ось!!!  Далі я не можу описати свої емоції, ну от не можу і все...

Після того як опанував себе, а часу пройшло вже трохи, хотів засипати ямку і йти. Та щось мене змусило провести катухою над ямкою - все чисто, треба йти, вже реально пізно і холодно.
Я ніби випадково махнув ще раз, але вже не над ямкою а над розкиданими шматочками глини з ямки, і не зрозумів - щось пікнуло...

Думаю коп вдався, вкотре!
Хлопці дякую всім і всім вдачі!!!"...

Читайте також: "Перший рубль, плюс бонуси"